У чому різниця між ФГС і ФГДС?

ФГДС та ФГС – це дві різні процедури діагностики травного тракту. Обидві процедури дозволяють дослідити стан шлунка та дванадцятипалої кишки. Хоча ці процедури зазвичай використовуються з метою діагностики інших захворювань, від них також залежить діагностика раку шлунка та інших захворювань травного тракту.

ФГДС – це фіброгастродуоденоскопія. Під час цієї процедури лікар проводить гнучку трубку з камерою в кінці через гортань пацієнта. Трубка проходить через стравохід в шлунок, потім – до дванадцятипалої кишки. Під час цієї процедури лікар може забрати зразки тканин для подальшого дослідження, а також провести інші діагностичні процедури.

ФГС – це фіброшляхова гастродуоденоскопія. Під час цієї процедури лікар проводить трубку через щелепи пацієнта в стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку. Ця процедура дозволяє лікареві дослідити стан всього травного тракту, зробити точну діагнозу і надати пацієнтові необхідну лікувальну допомогу при необхідності.

ФГДС та ФГС – це дві різні діагностичні процедури, які дозволяють лікареві діагностувати захворювання травного тракту. Вибір тієї чи іншої процедури залежить від багатьох факторів, наприклад від типу захворювання пацієнта та його індивідуальних особливостей.

ФГДС та ФГС: в чому різниця?

Фіброезофагогастродуоденоскопія (ФГДС) та фіброгастроскопія (ФГС) – це методи діагностики шлунка та його придатків. Обидві процедури виконуються за допомогою гнучкої трубки з камерою – ендоскопу, який вводять через горло пацієнта.

Однак, є деякі відмінності між цими методами:

• ФГДС – це дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. Для проведення процедури необхідно голодати протягом 8-10 годин перед ним, a також використовують місцевий анестетик для зняття болю. Процедура зазвичай триває від 10 до 20 хвилин.
• ФГС – дослідження проводять все-таки складніше, шляхом поглинання спеціального препарату, який обгортає стінки шлунка і дозволяє ретельнішо проаналізувати слизову оболонку. Це діє більш тщайно і теж потрібна місцева анестезія. Для ФГС довжина трубки з камерою може бути більша, а процедура зазвичай займає 30-40 хвилин.

Таким чином, треба поважно віднестись до наказу лікаря і виконати всі розпорядження, які він надасть. Пам’ятайте, що самолікування може призвести до серйозних наслідків!

Що таке ФГДС та що таке ФГС?

ФГДС (фіброгастроскопія) та ФГС (фіброгастроскопія) – це два медичних терміни, пов’язаних з дослідженням стану життєво важливих органів травної системи людини.

ФГДС – це діагностичний метод, що дозволяє оглянути стінку шлунка та дванадцятипалої кишки за допомогою гнучкого фіброгастроскопа, що вводиться через ротову порожнину.

ФГС – це візуалізаційний метод, що використовується для дослідження патологічних змін в шлунку та кишечнику. Вони здійснюються за допомогою спеціальної трубки-ендоскопу, яка вводиться через пряму кишку.

ФГДС та ФГС зазвичай здійснюються з метою виявлення вразливих ділянок стінки шлунку, передсердних застійних явищ, різних видів запальних, язвових та інших захворювань. Дослідження забезпечує визначення або підтвердження діагнозу, а також встановлення оптимального плану лікування та контролю стану пацієнта.

Не норма, щоб ФГДС та ФГС сприймали як однакові процедури, тому що вони мають свої специфіку в дослідженнях. Їх дослідження різних ділянок травної системи дозволяє комплексно оцінити стан організму та визначити необхідні відповіді на деякі питання відносно здоров’я людини.

Як проводиться ФГДС та ФГС?

Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) та фіброскопія (ФГС) є інструментальними методами діагностики захворювань шлунка та кишечника. Особливо рекомендовані для дослідження жовтої кишки та шлунка для виявлення запалення, кровотечі, виразок та інших патологій.

Проведення ФГДС та ФГС передбачає введення спеціального пристрою – гастроскопа або ендоскопа через ротову порожнину пацієнта. Пристрій має камеру, яка передає зображення на екран, що дозволяє лікарю здійснювати діагностику.

Під час проведення ФГДС пацієнт піддається локальній анестезії, після чого гастроскоп вводять у ротову порожнину до шлунка. Під час проведення ФГС, яка є менш інвазивною, пацієнту необхідно лише утримувати дыхання, після чого ендоскоп вводять через ніздрі.

Під час обох процедур пацієнт повинен строго дотримуватися інструкцій лікаря, особливо стосовно дієти. Зазвичай після ФГДС та ФГС пацієнт має бути відпочивку протягом декількох годин, щоб дати організмові відновитися після процедури.

Таким чином, ФГДС та ФГС є надійними методами діагностики хвороб шлунка та кишечника, які дозволяють детально вивчити стан органів і вчасно виявити можливі патології для подальшого лікування.

Кому та коли необхідно проводити ФГДС та ФГС?

ФГДС – це процедура дослідження стану стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за допомогою гастроскопу. Процедуру рекомендовано проводити у наступних випадках:

1. У хворих на захворювання шлунка, дванадцятипалої кишки та стравоходу. Це можуть бути гастрит, виразки, рефлюксна хвороба тощо.
2. У приймачів небезпечних для здоров’я ліків, таких як нестероїдні протизапальні препарати та аспірин.
3. У випадку підозри на наявність пухлини шлунка чи дванадцятипалої кишки.
4. При наявності кровотеч з верхніх відділів травної системи.

ФГС – це дослідження стану кишечника, в тому числі і товстої кишки, за допомогою фіброколоноскопу. Процедуру рекомендовано проводити у таких випадках:

• Для скринінгу на рак кишечника та захворювання товстої кишки у людей з високим ризиком.
• У випадку підозри на наявність раку кишечника.
• При наявності симптомів захворювань товстої кишки, таких як кров у калі, зміна калової маси, понос чи запори.
• При діагностиці запальних захворювань кишечника, наприклад, хвороби Крона чи коліт.

Необхідність проведення ФГДС та ФГС визначає лікар після попереднього огляду та складання діагностики. Перед процедурою необхідно дотримуватися певних підготовчих заходів, що розповість лікар.

Які можливі ускладнення під час проведення ФГДС та ФГС?

Фіброгастроскопія (ФГС) та фіброезофагогастроскопія (ФГДС) — це досить безпечні викидкі процедури, але існує декілька можливих ускладнень внаслідок їх проведення.

Основні можливі ускладнення, пов’язані з проведенням ФГДС та ФГС, включають:

• Кровотеча: можливо розвиток кровотечі з травмованих судин шлунку або підшлункової залози, але це досить рідкісне явище.
• Помилкове проколювання: можливо проколювання стінки шлунку або стравоходу внаслідок неправильно проведеної процедури.
• Розрив стінки шлунку або стравоходу: такі ускладнення виникають дуже рідко і зазвичай пов’язані зі значними перешкодами при проходженні провідника до шлунку.
• Алергічна реакція на анестезію або ліки, які вживаються перед процедурою: рідко трапляється, але може стати серйозним.

Оскільки більшість людей добре переносять ФГДС та ФГС, то можливі ускладнення рідкісні. Проте, якщо ви відчуваєте будь-які незвичайні симптоми після процедури, такі як сильний біль в грудях або у шлунку, кров’яний стілець або чорний кал, негайно зверніться до лікаря.

Питання та відповіді

Що означає абревіатура ФГДС?

ФГДС – це скорочення від фіброгастроскопія (процедура дослідження шлунку та дванадцятипалої кишки за допомогою гастроскопу).

Який прилад використовується при проведенні ФГДС та ФГС?

При проведенні ФГДС та ФГС використовується складний прилад – гастроскоп. Він складається з гнучкої трубки з мініатюрною камерою на кінці. Це дозволяє проходити пристроєм крізь ротову порожнину до шлунка та далі до дванадцятипалої кишки.

Які показання для проведення ФГДС?

Проведення ФГДС може бути показано у випадках: рестриктивна дошкільна дитина; здорові діти дошкільного віку з труднощами годівлі: порушення глотального зчеплення; затримки психомоторного розвитку; рання дитяча енцефалопатія. Також цю процедуру можуть проводити у дорослих випадках: гіперацидний гастрит; виразки шлунку; злоякісні новоутворення шлунка; КРОК; різні форми диспепсії тощо.

Чи болісна процедура ФГДС та ФГС?

Процедура ФГДС та ФГС вимагає введення гастроскопа тривалістю приблизно 10-15 хвилин. При цьому може відчуватися незначне незручне відчуття, однак опір з боку тіла пацієнта несприятливо на результуючу якість обстеження впливати не повинен. Хоча процедура передбачає фізичний контакт із слизовою, при правильному влаштуванні пацієнта процедура не повинна викликати біль.